Сообщений в теме: 177

[Papasha]

Почему еще к нам хасиды толпами не едут (про Фастов с 4 главы)?    http://www.lechaim.r...V/204/gorod.htm

[borisovich]

И без них грязи хватает)))

[borisovich]

 1000 (99).jpg   527,2К   0 Количество загрузок:

        Завершив свій земний шлях Володимир Рафаїлович Борошенко – людина щедрої, доброї душі, надійний товариш, великий патріот України. Християнин. Він говорив, що його Бог Єгова та Ісус Христос – один і той же Бог. Він знав, щоб прийти в Його Царство Небесне, потрібно увірувати в Христа Спасителя. То хоч смерть і застала Володимира Рафаїловича зненацька, вона не змогла полонити душу небіжчика. Тепер він там, на Небі. І споглядає на землю, на людей, для яких так плідно трудився, віддаючи себе сповна.

       Як дитина війни, Володимир Рафаїлович пізнав на собі весь оскал фашистсько-комуністичного режиму. В тих воєнних та повоєнних умовах, в яких він жив, легше було вмерти, ніж вижити. Але доля розпорядилась інакше. Військовий лікар, а згодом – цивільний лікар-психіатр Фастівської ЦРЛ – ось початок і кінець його трудової біографії. А ще було життя сповнене боротьби за справедливість, за життя людей, яких він лікував, для яких писав вірші, книги.

        Письменника-єврея Борошенка більше знала закордонна читацька аудиторія. А проте – знали й фастівчани. Плідна творча праця віддзеркалювалась у віршах та оповіданнях, які знаходили місце у друкованих доробках клубу шанувальників поезії «Джерело». Там він активно працював. Книга письменника «И расскажи сыну своему» стала ніби підсумком літературного жнива Борошенка. Та не залишав письменницьку майстерню наш товариш і до останнього подиху. Лишилась ще невиданою незавершена публіцистична книга нашого земляка. Лишилась... поки що.

       Так розпорядилось життя, що його діти сьогодні проживають в різних країнах світу. Але він сам лишався в своїй країні, рідній йому Україні. «Бо тут моє коріння», - говорив він.

      Друзі, а їх так багато у Володимира Рафаїловича і серед творчої інтелігенції, і пересічних фастівчан, глибоко сумують за своїм земляком. Розуміємо, що кожному належить переступити обрій життя, а проте серце біль ятрить.

    Хай збережеться довга й добра пам’ять всіх тих, хто жив і працював з Володимиром Рафаїловичем, знав цю незаурядну людину.

 

Члени фастівського клубу

шанувальників поетичного слова «Джерело»,

колектив Фастівського державного краєзнавчого музею,

члени Національної спілки краєзнавців,

друзі та близькі покійного.

[Victor]

Завершив свій земний шлях Володимир Рафаїлович Борошенко

Висловлюю своє щире співчуття з цього приводу.

[borisovich]

Это стихотворение написала наша коллега, абсолютно русскоговорящая из Луганска. Освоила украинский так, что уже и стихи на нём пишет. Этому стихотворению очень далеко от совершенства, но считаю, что написано искренне и с болью от утраты. Собственно вот

 

Пам'яті Володимира Борошенка

 

Пішов з життя дорослий хлопець,

 

Позбавлений війною світлого дитинства,

 

Той, хто казав завжди всю правду в очі.

 

І дбав про місто, як про святість материнства.

 

 

В його особі втратили багато…

 

Не тільки друзі і сім’я – 

 

уся єврейська й фастівська громада…

 

Порадника утратила і я.

 

 

За фахом лікар-психіатр,

 

За серця покликом – письменник,

 

Він душ людських знавець – він знахар.

 

Наш Володимир Борошенко.

 

 

Як часто він приходив до музею,

 

Наш позаштатний науковий співробітник.

 

Він вмів створити історичну атмосферу,

 

Ділився з нами спогадами, звісно.

 

 

Зібрав багато він матеріалів,

 

І безліч написав віршів.

 

Хотів, щоб їх надрукували,

 

та до нової книжки не дожив…

 

 

Відпочивай спокійно, любий друже,

 

В скорботі кожен, хто тебе за друга мав.

 

Ти в світ живих приходив не даремно…

 

Ти Фастову життя своє віддав.

 

 

старший науковий співробітник музею.

 

Надія Семенова,

 

5 травня, 2015

[anticom]

У меня есть книга его "И расскажи сыну своему" с дарственной надписью.  

 

Светлая ему память...

[borisovich]

Удивительно, но почему узнаём об этом из инета? Неужели уже просто статистика? Слава Герою! Вечная память!

https://www.facebook...31749646885344/

[borisovich]

 Майор-сеп.jpg   38,71К   0 Количество загрузок:

Людина-легенда, заслужений тренер України та СРСР, один із діючих тренерів збірної України живе у Фастові. Його запрошували за кордон – а він лишився тут, в однокімнатній квартирі, вдома.
Герой Другої Світової, Вілій Якович Тарнопольський, у свої 90 досі бадьоро виховує юних спортсменів. Пішов на фронт добровільно. Був нагороджений кількома орденами. У Фастові молодий Тарнопольский став простим вчителем фізкультури у ЗОШ №5. Саме тоді почалась історія фастівського баскетболу. Перша зала була всього 54 квадратних метри, що у вісім разів менше, за необхідну. Тренувались вночі, у приміщенні заводу «Червоний Жовтень». На ремонт і форму спортсмени заробляли самі. Перші ж змагання – виграли.
Пізніше, вихованці Тарнопольського стануть гравцями національних збірних та капітаном Української збірної. На той час, Вілій Якович вже мав дві вищих освіти, одна з яких – філософська. Кандидат наук, освічений і розумний він швидко отримав повагу й визнання. У вже рідному Фастові Тарнопольський став частиною тисяч сімей юних спортсменок. Вілій Якович вважає своїм боргом брати участь у житті колишніх вихованок – бути для них опорою і захистом. Міг поїхати до ректора університету, викласти на стіл усі свої нагороди і умовити взяти відмінну спортсменку на бюджетне навчання. Бо ж він – не лише тренер, а вихователь, наставник, друг.
Впертий і вимогливий Тарнопольський не терпить хамства і брехні. Плекає у дітях повагу до старших, шану до вчителів, чесність та ввічливість. До всіх однаково щирий та строгий, Вілій Якович усім серцем любить свою роботу. Каже, що найбільша радість – робити добро, яке корисне іншим. Попри всі свої здобутки, відомий тренер досить скромний у побуті і не прагне до багатства. Під його опікою ДЮСШ отримала сучасний баскетбольний зал. Вдячні вихованці облаштовують спортивну школу, знаючи, що це потішить Вілія Яковича значно більше, ніж особисті блага.
Пан Тарнопольський не скаржиться на владу, бо вміє просити і отримує: «Ви говорите, що влада нічого не робить? Але що зробив ти, щоби влада для тебе щось зробила?» – Говорить він. Немає поганої влади: ми повинні навчитись переконувати: бо добрі справи завжди підтримають, стверджує тренер.
Вдома Вілій Якович – чудовий сім’янин. Досі живе із дружиною і радіє здобуткам дітей та онуків: вони також займались спортом, але пішли в житті іншим шляхом – отримали наукові звання та обіймають керівні посади у державі. Всього досягли самостійно і чесно – так же, як їх батько.
Вілій Тарнопольський – беззаперечний професіонал. Його поважають за знання, відданість справі і численні здобутки. Чи можна навчитись бути Тренером з великої літери? «Це має бути в серці,» – каже він, усміхнений, справедливий, бадьорий чоловік із щасливими очима та відкритим серцем.
За матеріалами особистого інтерв’ю із Заслуженим тренером України, В. Я. Тарнопольським

Анастасія Цвібель

Отсюда

[borisovich]

Стоп-кадр из репортажа про хирургов, спасающих  новорождённых в первые часы жизни. Это один из создателей спасательной операции на сердце, бывший наш Фастовчанин, Илья Емец.

[lev]

Могу добавить что его отец - начальник ПМК-20, жили они по адресу ул. Садовая 10 кв. 16.

А в якій школі він навчався? 

[Пользователь_К]

навчався в школі № 9, в музеї школи  є його фотографія, биографія

[lev]

навчався в школі № 9, в музеї школи  є його фотографія, биографія

Цікаво, а я знайшов, що в 4 http://school4fastiv...vipuskniki/0-54

, крім того кажут що в 2. уже заплутався.

[borisovich]

Поспілкувався із хранителем музею СШ №9. Вона запевнила, що у 9-й школі Кум не навчався. Взагалі, це надто важливо?

[lev]

У нас буде стаття виходити, де він згадується, то я хотів зібрати деяку інформацію

[borisovich]

Інформація є в інеті, але детальної мало. До речі, Ви собі установили WhatsApp?

[lev]

Після Вашого запитання доловелося встановлювати.

[borisovich]

Так отож!

[Упереджений]

http://school4fastiv...vipuskniki/0-54

Там пишуть про Олександра Шапіро. Його біо перетворилося на міф??? Бо жили в одному будинку, разом грали в футбол і ходили до школи… Це точно він? У педіях жодної згадки про Фастів. І замість СШ№4 значиться ешиботе…

[borisovich]

Так в чём проблема? Обратитесь в 4-ю школу, пусть исправят. Заодно можете и Вики дополнить, исправить

[borisovich]

 

 

Родился в Фастове и изменил мир! А что сделал ты?

 

26 февраля 2017, 14:16

 

 

Стал свидетелем диалога двух жителей Фастова, которые сетовали друг другу на то, что вот мол Ян Кум - совсем не патриот, мог бы и вспомнить родные пенаты и помочь. Финансово, понятно. А то уехал - и знать забыл родной город, который когда-то его вскормил, вспоил, образовал и в путь благословил.

41-летний Ян Кум, создал мессенджер WhatsApp и спустя 5 лет продал его Facebook за 19 млрд. долларов. Ян Кум вырос в Фастове, Киевской области, в обычной советско-еврейской семье. В 1992 году, в 16 лет вместе с матерью и бабушкой эмигрировал в США, жил в Маунтин-Вью. Семья жила бедно. Ян Кум, параллельно с учебой, работал уборщиком и искал работу, рассылая свои резюме. Через какой-то период времени он получил приглашение на работу в Yahoo, ради которой бросил университет. В Yahoo Ян встретил будущих инвесторов WhatsApp. В ноябре 2014 г, месяц спустя после сделки, Ян пожертвовал миллион долларов проекту FreeBSD, что стало крупнейшим в истории FreeBSD пожертвованием. Соответственно, у жителей Фастова вполне логичный для наших времен вопрос: почему какому-то FreeBSD отвалилось, а Фастову - нет?

Мой вариант ответа: Украина всегда славилась тем, что умела рожать талантливых людей, способных впоследствии менять мир, но при этом никогда не умела удерживать их в стране. Вернее наоборот - делала всё, чтобы они побыстрее свалили. И они валили, большинство навсегда. Люди уезжали в поисках поддержки, признания и лучшей доли. В поисках шансов и социальных лифтов - для себя и для детей. Это - история многих.

А что за эти 25 лет произошло в Фастове? Возможно, средняя школа, в которой учился Ян Кум, начала стратегическую трансформацию в центр образовательных инноваций? Появился ли в Фастове крупнейший в Восточной Европе технологический университет? Превратился ли Фастов в современный украинский Стэнфорд? Повлияла ли история Кума на менталитет фастовчан? Стали ли жители Фастова летом реже ходить без футболок и пивом в руке по центральной улице города? Участилось ли количество Янов и Ян, родившихся после того, как история парня, продавшего фейсбуку свой стартап за 19 миллиардов долларов стала публичной? Назвали ли в честь Кума улицу, на которой он жил? А может быть библиотеку?

Мир уже давно другой. Современная концепция прав человека основывается на том, что права и свободы человека не дарованы ему ни богом, ни государством, поэтому их называют естественными правами человека. Человек не обязан никакой высшей, сакральной (божественной) или светской (государственной) власти за свои права. Он не должен воздавать хвалу и быть в вечном долгу за то, что его облагодетельствовали, наделили правами и свободами. Достоинство человека несовместимо с рабской благодарностью за то, что ему, человеку, позволили воспользоваться крохами (его же) прав и свобод. Они принадлежат ему уже в силу того, что он - человек.

Это уже не просто идеология мирового гражданства, ставящая интересы всего человечества в целом выше интересов отдельной нации или государства и рассматривающая человека как свободного индивида в рамках планеты, а реальность, в которой живут многие. И патриотизм, как нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к отечеству, гордость за его прошлое и настоящее, готовность подчинить свои интересы интересам страны, стремление защищать интересы родины и своего народа - вполне сосуществует с космополитизмом, являясь в какой-то степени лакмусовой бумажкой последнего.

Но судя по всему, в претензиях жителей Фастова, сетующих на отсутствие патриотизма у Яна Кума, заложен совсем другой смысл - рабский. Служащий в качестве эффективного и бескомпромиссного оружия тем, кто использует его для достижения корыстных целей, и тем, кто отрекается от человеческого достоинства, разума и совести во имя слепого служения.

 

Скрытый текст

отсюда