To Top

Перейти к содержимому



Шановні відвідувачі!
Попереджаємо, що прямі посилання на сторонні ресурси (крім Фастівських),
будуть видалятися!
Можливі посилання на ЗMI та фотохостинги.

Фотография

Переименование улиц и переулков в Городе


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
Сообщений в теме: 144

#81 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 28 Июнь 2015 - 20:36

Есть проект, результаты обсуждения направлены мэру и комиссии. Если интересно, могу показать документ, но не ранее среды-пятницы, когда буду на работе


Omnia mea mecum porto


Шановні відвідувачі!
Попереджаємо, що прямі посилання на сторонні ресурси (крім Фастівських),
будуть видалятися!
Можливі посилання на ЗMI та фотохостинги.

#82 Местный

Местный

    Вшанований громадянин міста

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 1 279 сообщений

Отправлено 29 Июнь 2015 - 11:42

Кончно же интересно, как моя улица будет назывпться... :-)

#83 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 29 Июнь 2015 - 14:50

Буду на работе, скачаю.


Omnia mea mecum porto

#84 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 17:49

Вот на сайте рады Фастова

 

Прикрепленные файлы


Omnia mea mecum porto

#85 Victor

Victor

    Вшанований громадянин міста

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 6 510 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 18:41

Вот на сайте рады Фастова

Опять попытка наступить на те-же грабли... Например, ул. 1 Травня имеет, без малого, жилых пять домов, а ул. 25 Жовтня и того меньше. Почему бы их не объединить в названии и не назвать Костёльной? А площадь Зигмунда Козара уже есть. Ну, и добрая половина имён в названиях мне не известна. Неужели они так популярны в народе?


Закон Эдвардса Мерфи:
Если какая-нибудь неприятность может произойти, она случится.
Закон Херланга: "Подожди - и плохое само собой исчезнет".
Дополнение Шейвлсона:"... нанеся положенный ущерб "

#86 Местный

Местный

    Вшанований громадянин міста

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 1 279 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 22:21

Опять попытка наступить на те-же грабли... е?


+1.
Почесный громадянин Фастова это хорошо, но видно совковское мышление осталось.
Нуууу, не обязательно все улицы называть никому неизвестными именами..
Склоняюсь к таким как Каштановая, Полевая,Великоснетынская,Киевская и т.д.
Скорее всего нужно привлечь к процесу креативную молодежь.

#87 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 22:46

...Почесный громадянин Фастова это хорошо, но видно совковское мышление осталось...

Это Вы о ком ?  :prankster2:


Omnia mea mecum porto

#88 valser

valser

    Вшанований громадянин міста

  • Модератори
  • PipPipPipPipPip
  • 1 164 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 22:51

<<..., но видно совковское мышление осталось.>>

Да оно( мышление) не просто осталось, оно благополучно процветает. Очень порадовала последняя колонка "Назви вулиць, запропоновані жителями міста (прізвище того, хто назву запропонував)" так и пестрит многочисленными фамилиями жителей, аж 3-4 фамилии! ( ирония, если кто не понял). 

П.С. Кто мне, сирому, расскажет кто такие Онищенко , что их аж на две улицы выдвинули? Гугл молчит.


Муж купает ребёнка, кричит из ванной:- Кать, он ест пену!Через пару минут:- Кать, она реально вкусная!

#89 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 23:19

...

П.С. Кто мне, сирому, расскажет кто такие Онищенко , что их аж на две улицы выдвинули? Гугл молчит.

http://umoloda.kiev..../0/163/0/48544/


 

 
 
Это статья из инета. Год не помню, по-моему 2008.
 
У Фастівському державному краєзнавчому музеї відбувся День вшанування пам’яті Петра Родіоновича Онищенка – нашого земляка, самовідда­ного борця за відновлення незалежної Української держави, активного учасника національного руху на Фастівщині в часи Другої світової війни, багаторічного в’язня сталінських таборів.
 Петро Родіонович Онищенко (1915-1978 рр.) народився у селі Велика Снітинка. Ріс у багатодітній селянській родині. Батько помер рано, коли хлопчикові було 4 роки. Живучи сиротою, в бідності, хлопчик мав велику жагу до знань. Ходив із Великої Снітинки у Фастівецьку школу. Успішно закінчивши семирічку, прагнув навчатися далі.
Повіривши обіцянкам місцевих комнезамів, що дадуть направлення до робфаку, Петро вступив до комсомольської організації, брав участь у розкуркулюванні та агітував селян вступати до колгоспу. Але, розчарувавшись у місцевій владі, 16-річний юнак сам подався в далекі світи, вступив до Ленінградського інституту хутра. А відучившись, повернувся в Україну. Доля закинула його на Донбас. Саме тут він знайшов своє покликання журналіста. Почав друкуватися у місцевих малотиражках. Переживши на Донбасі голод, повернувся до рідної оселі і став працювати у Фастові редактором газети „Більшовицька будова”. В редакції зустрів своє кохання – Ольгу Панасівну Ліщенко, яка згодом стала його дружиною і вірним другом у боротьбі за самостійну Україну.
Петро Онищенко, захопившись улюбленою журналістською справою, перебував у вирі подій, ре­тель­но вивчав нове радянське життя, гли­боко аналізував процеси, що відбувалися в українському суспільстві. Душею і серцем розумів, що лозунги компартійного керівництва, спрямовані на покращення життя, не сумісні з діями радянської влади. Голод, арешти видатних діячів української культури болем відгукувалися в серці палкого патріота.
Як досвідченого фахівця, Петра Родіоновича запрошують до обласної газети „Червоне полісся” у Житомир, а згодом, у вересні 1939 року, направляють на Тернопіль­щину редактором газети „Вільне життя”. Тут остаточно були зламані радянські стереотипи 24-літнього молодого журналіста. Він побачив інше життя, заприятелював з молодими інтелігентами краю.
Початок війни 1941 року, хаос і безлад, розстріли комуністами по­літв’язнів у тюрмах перед відступом радянських військ ще раз підтвердили переорієнтацію поглядів Петра Онищенка.
В окупованому фашистами Фастові він знайомиться з лідерами похідних груп ОУН – Юрієм Стефаником, Олексієм Гай-Головком та іншими. Серед фастівчан він знаходить десятки патріотів, таких, як Іван Лановий, Іван Петрашенко, Андрій Кравець-Кравченко, Володимир і Ольга Косовські. Був створений районний осередок ОУН і почалося життя підпільників, сповнене тривог, переживань, арештів, тюрем, концтаборів.
Петро Онищенко, як фахівець, налагодив видання газети „Українське слово”, але вдалось зробити лише два випуски. І його було заарештовано. Та це не зламало волелюбного духу патріота. Після звільнення підпільна робота продовжувалася: друкувалися листівки із закликами про ворожі дії німців, заготовлялася зброя та продовольство, надходила роз­відувальна інформація.
 З метою налагодження зв’язку з районними осередками ОУН Онищенко засновує артіль з виготовлення канатів, плетіння кошиків з рогози та вилову риби. В 1942 році, за доносом провокатора, Онищенка було вдруге заарештовано. Але склад зброї, який вказувався в до­носі, німці не знайшли, й арештованих звільнили. Втретє було заарештовано Онищенка в 1943 році. Але знову пощастило втекти і деякий час переховуватися в селах. Зв’язок з районними осередками підтримувався через дружину. З приходом Червоної армії діяльність підпілля припинилася, Онищенка було знову заарештовано, але вже радянською владою.
 6 травня 1944 року його було засуджено до 10 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання на Колимі.
 Після відбуття строку летів, мов на крилах, до рідного Фастова. Але „ ворог народу” не мав права на прописку, а тим більше – займатися журналістською роботою. Довелося працювати ще деякий час на Колимі. У 1963 році, з підірваним тяжкою роботою здоров’ям, повернувся до сім’ї. Але компартійне керівництво так і не дозволило зайнятися улюбленою справою. Тож змушений був влаштуватися комірником до Боярської обласної лікарні. Добросовісно виконував свої обов’язки, зводив власний будинок, спілкувався з побратимами по духу, багато читав, писав вірші. Здавалося, життя потроху налагоджувалося. Але в 1973 році, дорогою на роботу стався інсульт, після чого він довго і тяжко хворів. 19 травня 1978 року, на 63-ому році життя, Петра Родіоновича не стало. Виконавши останнє побажання – спочивати в рідній землі, його поховали в селі Велика Снітинка.
 Життєвий шлях Петра Онищенка був нелегкий, але сповнений почуттів любові, патріотизму, палких надій на незалежність України.
 До вшанування світлої пам’яті полум’яного патріота співробітниками музею та родиною Петра Онищенка було створено тимчасову виставку світлин з архіву музею та сімейного альбому.
 На зібранні були присутні учасники українського національно-визвольного руху, наукові співробітники, представники районної влади, товариства „Просвіта”, українського козацтва, молоді дослідники історії. З доповіддю „Національний рух на Фастівщині 1941-1943 рр.” виступив студент Київського національного економічного університету, лауреат літературно-мистецької премії імені Володимира Косовського, правнук Петра Онищенка Любомир Поліщук. Спогадами з пережитого поділилася Ольга Панасівна Онищенко – свідок національної боротьби на Фастівщині, кавалер ордена „Княгині Ольги”, вдова Петра Онищенка, журналіст за покликанням душі, яка, незважаючи на свій поважний вік, пише вірші та статті про пережите та на злободенні теми.
 З промовою „Постать очима митця” виступив А.Древецький – член Спілки художників України, Почесний громадянин міста Фастова.
 Своїми думками про патріотичне виховання підростаючого покоління поділилися П.Куліш, голова райради, та А.Мондзолевський, голова товариства „Просвіта”. Прочитав свої вірші М.Марченко, представник українського козацтва.
 30 років немає з нами Петра Онищенка, але пам’ять про нього живе і житиме у пам’яті наших онуків і правнуків.
Валентина Кімліченко, старший науковий співробітник Фастівського державного краєзнавчого музею, член товариства „Просвіта”

Omnia mea mecum porto

#90 Bullet

Bullet

    Вшанований громадянин міста

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 1 704 сообщений

Отправлено 01 Июль 2015 - 23:59

У Фастівському державному краєзнавчому музеї відбувся День вшанування пам’яті Петра Родіоновича Онищенка – нашого земляка, самовідда­ного борця за відновлення незалежної Української держави, активного учасника національного руху на Фастівщині в часи Другої світової війни, багаторічного в’язня сталінських таборів.
Зі статті мені зовсім незрозуміло, якою була його боротьба за незалежність України і в чому його активність в національному русі. Було би правильним пояснити це фастівчанам. Тому що стаття описує долю величезної кількості фастівчан післявоєнного періоду...

 

А взагалі,  це хороша думка - називати вулиці на честь видатних фастівчан. Я б віддала свій голос за вулицю імені скульптора Древецького, наприклад. І живий, слава богу, і реально видатна людина - вчинками, а не статтями.


Хорошо быть женщиной: можно просто встать посреди комнаты и расплакаться.

 

Каждый человек несёт ответственность перед всеми людьми за всех людей и за всё (с) ФМ.Достоевский


#91 Victor

Victor

    Вшанований громадянин міста

  • Пользователи
  • PipPipPipPipPip
  • 6 510 сообщений

Отправлено 02 Июль 2015 - 08:23

Извините за сарказм, но для "увековечивания" имён существуют памятники и мемориальные доски. Исходя из меркантильных соображений, их сносить и строить гораздо легче и дешевле, как показал исторический опыт, чем переименовывать улицы. Давайте думать хоть на шаг вперёд, если не можем на века. А вот египтяне, со своими пирамидами, могли... А чьими именами назывались улицы в Мемфисе тысячу лет назад, кто помнит?


  • Jasik это нравится
Закон Эдвардса Мерфи:
Если какая-нибудь неприятность может произойти, она случится.
Закон Херланга: "Подожди - и плохое само собой исчезнет".
Дополнение Шейвлсона:"... нанеся положенный ущерб "

#92 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 04 Июль 2015 - 10:07

Извините за сарказм, но для "увековечивания" имён существуют памятники и мемориальные доски....

При всём моём уважении к Героям, хочу напомнить, что именами Героев II Мировой (ВОВ), называли гораздо позже окончательного завершения войны. Наша война и Майдан далеко не закончены. Воины гибнут каждый день, вечная им память и Слава. Как бы нехорошо это ни звучало, но что будут делать, если не дай Бог... ? Переименовывать переименованное? А вот памятные (мемориальные), доски, скульптурные портреты - это было бы правильным (на мой взгляд), решением. Неужели не найдутся спонсоры, для оплаты таких портретов и установки их возле музея вместо никчёмных уже каштанов? А памятные доски и присвоение имён учебным заведениям это совсем не дорого. Ну, вот как-то так...


  • Bullet это нравится
Omnia mea mecum porto

#93 Сіроманець

Сіроманець

    Почесний мешканець

  • Пользователи
  • PipPipPipPip
  • 659 сообщений

Отправлено 04 Июль 2015 - 15:05

Петро Онищенко - то легендарна постать. Був районовим провідником ОУН на Фастівщині в часі німецької окупації. Коли большевицькі заволоки п'ятами накивали з Фастова, він разом зі своїми одномисниками (боївкарями-націоналістами з похідної групи) розпочав на рідному терені підпільну антинімецьку діяльність. За це був заарештований. Утік з-під варти і якийсь час переховувався у криївці на Житомирщині. У 1944 його запопали у свої лабети "радімиє" і присудили до 10 років Колими.


Изображение

#94 Сіроманець

Сіроманець

    Почесний мешканець

  • Пользователи
  • PipPipPipPip
  • 659 сообщений

Отправлено 04 Июль 2015 - 15:38

Видавав підпільні газети, листівки, магазинував з побратимами зброю, амуніцію, готуючись до великого Всеукраїнського Зриву.


Изображение

#95 Світозар

Світозар

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 204 сообщений

Отправлено 05 Июль 2015 - 13:02

так він був підпільником?



#96 Сіроманець

Сіроманець

    Почесний мешканець

  • Пользователи
  • PipPipPipPip
  • 659 сообщений

Отправлено 05 Июль 2015 - 16:36

Авжеж


Изображение

#97 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 05 Июль 2015 - 18:37

Вот так называлась теперешняя ул. К. Маркса

6cd28c5a8afe63c432f7_preview.jpg

 

Документ предоставил Николай Иванов aka Світозар


  • Bullet это нравится
Omnia mea mecum porto

#98 Світозар

Світозар

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 204 сообщений

Отправлено 10 Июль 2015 - 23:15

                Жителі вул,К,Маркса пропонують повернути цій вулиці історичну назву Журавлівка



#99 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 15 421 сообщений

Отправлено 10 Июль 2015 - 23:21

А ця пропозиція доведена до комісії?


Omnia mea mecum porto

#100 Світозар

Світозар

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 204 сообщений

Отправлено 11 Июль 2015 - 22:46

                       Так, 7 липня була ця комісія на якій я показував  письмове звернення жителів Журавлівки з вимогою повернути цій вулиці її історичну назву та архівну довідку про те що мій дід-Савченко Степан Омелянович-дійсно проживає по вул Журавлівка за 1935 рік,   Це офіційний історичний документ,але на

цей факт у декого  з членів комісії викликав аресивну реакцію, Так наприклад титулований історик Едуард Монзолевський заявив ,що ці документи не мають ніякого значення і   ВОНИ  цебто комісія вже вирішили як назвати Журавлівку,а те що люди ,які там живуть не можуть це вирішувати, Отака у нас комісія по перейменуванню, Вважаю доцільним надрукувати на цьому форумі список її членів, Думаю це буде багатьом цікаво.

     Окрім того,я представив також звернення жителів вул.Червоноармійської про іхнє бажання повернути стару назву-Гончарна.Це грунтується на тому що в цьому місці жило багато гончарів,що видно по прізвищам багатьох родин які тут живуть -. Гончарі,Гончаруки,  Гончаренки.  Тут є поклади доброї глини і ще мій дід розказував,що на місці  молочної кухні раніше був  невеликий  цегельний завод. Також я особисто біля котельні №5 коли будував погріб то  розкопав середньовічну  гончарну піч у  вигляді

двох тарілок з*єднаних між собою з рештками випаленого посуду.Це було у 1984р і на жаль ніхто тодішних фастівських істориків цим не зацікавився.

Ця інформація і звернення жителів Червоноармійської було зустріто криками того ж "діяча".Решта-а було тільки 5 чоловік з 15 просто мовчали.Отака історія.






Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных


Шановні відвідувачі!
Попереджаємо, що прямі посилання на сторонні ресурси (крім Фастівських),
будуть видалятися!
Можливі посилання на ЗMI та фотохостинги.