To Top

Перейти к содержимому



Шановні відвідувачі!
Попереджаємо, що прямі посилання на сторонні ресурси (крім Фастівських),
будуть видалятися!
Можливі посилання на ЗMI та фотохостинги.


Фотография
- - - - -

ПОЗИЦІЯ № 1 (2009 р.)


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
В этой теме нет ответов

#1 borisovich

borisovich

    The simple administrator

  • Главные администраторы
  • PipPipPipPipPip
  • 14 116 сообщений

Отправлено 30 Январь 2009 - 14:45

Ювілей не ювілей, а газеті «Позиція» виповнився рік від виходу першого номера

В такому віці і немовля ще не самостійне, вередує. Хоч має зубки, реагує на добро та зло. Господнє ж чадо. Так і газета. Тільки за 12 місяців самостійного плавання по річці політичного життя видання пройшло і курс молодого бійця, і раннє становлення та швидке дозрівання. Часу на природній плин днів суєтних не було.
І те «немовля» вижило. І живе. Як жило – читач бачив. Один читач радів, інший тихо шепотів сатиричним словом редактора «щоб ти іздох» (це про засновника газети).
Місцева влада газету не любила. Заявляю відверто. Ні та, що була з червоним серденьком, ні та, що ніби помаранчева. Вже не кажучи про колишню, легітимно обрану. Бо така суть влади, бо така газета. І, як кажуть, горбатого не виправиш. Дванадцять номерів вийшло з-під пера редактора газети: різні за змістом, за рівнем, часом з помилками та неточностями. Робінзон Крузо і той мав помічника П’ятницю. А тут все один та один…
Та якось воно буде, бо як кажуть українці «Ще так не було, щоб ніяк не було». «Позиція» буде жити, поки є її читач, поки є держиморди, олігархи різних мастей у місті та поза його межами. І до останніх «Позиція» завжди в опозиції.
Вірю в Господню допомогу газеті, вірю щирим, чесним читачам газети. Я був, є і буду з вами.

Редактор газети Анатолій Корчак


=============================================

Як тебе не любити, Фастове мій

Слова, мов з пісні про Київ, - столицю нашої України. Для Ольги Петрівни Ющенко столицею її серця стало місто над Унавою. Саме у Фастів приїхала вона далекому, але пам’ятному для неї 1964 році. Не сама приїхала, з усім випускним класом Іллінецької середньої школи Чорнобильського району Київської області. І кожен вчорашній школяр мав у кишені комсомольський квиток та путівку на промислове будівництво об’єктів Фастова. Їхала й не знала, як складеться доля А вийшло – на все життя приїхала сюди. Тут знайшла і своє сімейне щастя, стала молодою мамою, а нині вже й бабусею.
Ті роки – наче один день. Ніби вчора ще дзвеніли дівочі безтурботні голоси у виробничих корпусах заводу «Червоний жовтень», де молоді штукатури-маляри набували практичних навиків нової для себе спеціальності; хлопці ставали на кладку цегли, вчились бути фахівцями широкого профілю. А сьогодні ці об’єкти, як пам’ятник, нагадують Ользі Петрівні, що час пройшов чималий.
Росли комсомольці, росли і новобудови, до яких докладали зусиль молоді чорнобильці. Якби будівлі могли говорити, то сказали б про своїх будівничих самі добрі слова. Дотичними молодих рук стали завод «Червоний жовтень», БМУ-37, корпуси центральної районної лікарні, житлові будинки по вул. Гагаріна, інші об’єкти.
- Йду містом, - ділилась спогадами колишня комсомолка 70-х Ольга Петрівна, - а на серці радість і смуток водночас. Недаремно пройшли молоді роки. Є на що оглянутися, зміряти поглядом створене своїми руками. Проте й суму вистачає. Практично не стало будівельного управління. А що сталося із заводом… Самі бачите. Гірко до сліз. Не завод, а колишня артіль Брандта.
Кор.: - Ольго Петрівно, - долучаюсь і я до розмови. – Були б люди, було б здоров’я, а збудувати можна ще не один завод. Ви ще вірите в нове відродження Фастова?
- Я все життя працювала з людьми. Спочатку в складі комсомольсько-молодіжної бригади штукатурів-малярів, згодом – вихователем у молодіжному гуртожитку. Пізніше начальником будинкового управління. Тому й пересвідчилась у невичерпній енергії молодих. Головне – уміти направити ту енергію в потрібне русло. Раніш було кому це робити. Сьогодні нікому. В нашому місті теж. Відсутня влада.
Кор.: - Та ніби щось є…
- Саме, щось… А молодим потрібна своя новобудова, свій БАМ.
Кор.: - Ой, не будіть в мені спогадів про комсомольське минуле! Сам жив у тому вареві і вирії майже 5 років. Зі мною ще й досі здороваються дяді й тьоті, яких я до комсомолу приводив. Ольга Петрівна, ви балотувалися у 2001 році на посаду міського голови і склали тоді серйозну конкуренцію пані Власенко. Що якби ви перемогли тоді, як би виглядів сьогодні Фастів?
- Я свідома того, що Україна часів нашої з вами молодості і нинішня держава, - то різні епохи, різні структури. Але красти тоді й тепер було і є протизаконно. Тоді було кому усунути від влади загребущих керівників, тепер це робиться рідко. Якби мала повновладні важелі, я б провела чистку апарату, а вже потім розпочала б піднімати місто разом з фастівчанами.
Кор.: - Не приховую, у разі проведення позачергових виборів міського голови, я вже про це говорив не раз, буду боротися за посаду заради відновлення чесні і гідності фастівчан, відновлення авторитету міста. І мої погляди щодо майбутніх дій, бачу, збігаються з вашими. Якщо об’єднаємо зусилля – фастівським олігархам непереливки буде, буде неможливо знову обдурювати виборців, щоб знову їх ошукувати.
- Я думаю над цим. Для мене теж нічого особистого не потрібно. За місто бере образа.
Кор.: - Ольго Петрівно, сьогодні я у вас в гостях. У вас нова посада. Прошу відрекомендуватись.
- Я директор Фастівського центру з дистанційного навчання при Міжрегіональній Академії управління персоналом.
Кор.: - Це нова форма отримання професії, вищої освіти?
- Так, дистанційне Інтернет-навчання дає можливість пройти навчання «без відриву від виробництва», тобто не витрачаючи час і гроші на поїздки, не залишаючи основного місця роботи, дає можливість навчатись у зручний для себе час, у зручному місці. Наш центр розмістився у приміщенні колишнього філіалу МАУП у м. Фастові по вул. Семена Палія, 22. Це прекрасне приміщення, обладнане всіма комунальними послугами, зв’язком. У нас є спеціалісти, які надають всю попередню інформацію, як стати студентом, а згодом і спеціалістом, бакалавром по широкому спектру сучасних спеціальностей.
Кор.: - І давно ви освоюєте нове поле діяльності?
- Скоро буде рік. За цей час приступили до навчання люди з різних районів Київщини та поза її меж. Одні проходять перепідготовку на базі вищої освіти зі строком навчання 1,6 років, інші набувають освіту по рівню «спеціаліст» терміном в 1,3 роки та «бакалавра» терміном 4,6 років. Я назву лише неповний перелік спеціальностей, які пропонує телеуніверситет МАУП: економіка та управління бізнесом, міжнародний маркетинг та реклама, економіка та управління персоналом, облік і аудит, банківська справа, фінансовий менеджмент, міжнародний маркетинг та реклама та інші.
Кор.: - Дякую. Думаю, ця інформація зацікавить випускників шкіл, а також тих, хто бажає підвищити свій освітянський, професійний рівень. Але чув, що ви разом з тим здаєте в оренду службові приміщення.
- Справді, здаємо. Під офіс вже взяли у нас кілька приміщень місцеві фірми, проявляє інтерес з цілю відкрити філіал Київський банк «Хрещатик». Умови у нас, Як ви змогли пересвідчитись, хороші. Ціни за оренду приміщень помірні. Ще є вільні площі. Так що запрошуємо до нас всіх бажаючих.
Ось така зустріч, розмова відбулась у переддень старого нового року з уже корінною фастівчанкою Ольгою Петрівною Ющенко. З нею ми були, є і будемо друзями, хоч попереду чекають позачергові вибори міського голови. Сподіваюсь, бажання робити добро для людей самих бажаючих не повинно роз’єднувати. І не роз’єднає. Бо Фастів у нас один. І як же його не любити!

Анатолій Корчак

=============================================

Чому я із цікавістю читаю газету «Позиція»

Ігор Шаповал – член комітету місцевого самоврядування Завокзалля, депутат міської ради 8 та 9 скликань.
Дуже добре, що в наш час, в нашому місті є видання, яке є альтернативним до офіційних, чи комерційних. Адже останні, певна річ, пригладжують всі негаразди фастівські, а тому і не піднімають гострі питання життєдіяльності наших громадян. Ось цю нішу гласності, живу інформацію і подає в своїй газеті Анатолій Корчак.
Я не можу сказати, що ця газета ідеальна. Але вона є певним променем світла у громадському сірому житті міста. Хотів би, щоб вона збереглась і в новому 2009 році. А ще хочу побажати редактору розширити коло авторів друкованих матеріалів. Я поважаю мого товариша Анатолія Васильовича, але пропоную йому попрацювати над моїми побажаннями.

Анатолій Древецький – директор Фастівської школи народної майстерності, почесний громадянин міста.
Назва газети «Позиція» дуже влучна та відповідальна. Наш земляк, поет Володимир Іванович Косовський завжди говорив, що в людини повинна бути своя позиція. Ця крилата фраза змістовно ввійшла, поєдналася з газетою «Позиція».
На мою думку, це видання своєю назвою цілком відповідає його змісту, бо висвітлює питання, які краєугольним каменем лежать на тлі проблем Фастова. А це і стосунки влади з громадою, вшанування нашої історичної спадщини, питання моралі. Позиція редактора газети Анатолія Корчака співзвучна поглядам творчої інтелігенції, патріотичним силам міста, які хочуть бачити життя фастівчан змістовнішим, багатшим. Читач газети має добру нагоду і самому долучитися до практичних перетворень разом із газетою, змінювати духовне лице Фастова.

Олександр Бойко, директор ТОВ «Тесей», депутат міської ради
Газета «Позиція», як і наша фракція від партії «Батьківщина» в міській раді, є опозиційними до влади. Від того, що у нас твориться в місті, така газета просто необхідна. Вона радикальна, конкретна у висловлюваннях, смілива в поглядах. Для неї відсутні авторитети в місті. Вона не закрита для неприємних, на думку посадовців, тем та ще й припорошена гумором і сатирою. Для останніх така форма подачі матеріалів дуже болюча.
Я розумію всю складність фінансування виходу газети. Мабуть один Господь і редактор знають, як їй вдається виходити раз чи двічі на місяць. Але вона виживає. Тож хочу, аби газета і надалі не давала спокою крутим світу цього, була прапором національно-патріотичних сил міста.
Кажу це щиро та обіцяю підтримувати газету.

Броніслава Ситник, учитель ЗОШ №5, депутат міської ради, глава міської партійної організації партії «Батьківщина»
Газета і її редактор Анатолій Корчак зайняли правильну позицію. Нелегку, однозначно. Хто буває на сесіях міської ради, той переконався яким зборищем вона часом виглядить, як підминає під себе все здорове: купує, підкуповує, лицемірить, зраджує. Наша фракція теж підпала під колесо дрібнення, знищення. Не всі утрималися від матеріальних спокус не щирих «данайців». Але, як каже, наш лідер партії, Голова Уряду Юлія Тимошенко, – «Прорвемося!». Того ж зичу і газеті.
Ця газета проукраїнська, патріотична. Захищає інтереси пересічного фастівчанина, не хилиться під владу, зберігає своє лице. Тому зичу їй так і триматися. Радію живучості газети і запрошую всі патріотичні сили міста об’єднуватися навколо неї. Адже попереду ще скільки роботи. Вірю в кращу долю Фастова, нас з вами, народної газети «Позиція».

Віталій Вишняк, адвокат, депутат районної ради
Другий рік виходить газета «Позиція», засновником якої є Анатолій Корчак. Хоч він і економіст за освітою, але журналіст за покликанням, патріот України за своєю суттю. Тож така і його газета – національно спрямована, самобутня.
На її сторінках висвітлюються гострі проблеми життя нашого міста і району. Головний редактор не боїться говорити правду про нашу владу та існуючі проблеми, чим привертає до себе неабияку увагу читачів. Хочу побажати газеті і редактору в новому році побільше подавати думки читачів та їх відгуки на публікації газети, вести дискусії, вести пошуки шляхів наповнення бюджету, вирішення першочергових проблем у житлово-комунальній сфері, земельних питань, благоустрою міста.
Думається, це зробити газеті до снаги.


=============================================


«Душогуби»,
або ще раз про бездуховність місцевої влади


«Нерозумний, для кого ти накопичуєш своє багатство, коли не знаєш, що буде з тобою завтра, - говорить Біблія. – Цієї ночі його викрадуть злодії, а душу твою забере Господь. Тож складайте своє багатство на Небі, де його іржа не їсть і міль не точить. Бо де ваше багатство, там і душа ваша».
Можна не вірити святому Слову, тобто Богу. Але тоді Його місце в серці займе антибог – антихрист. Іншого варіанту не існує.
Духовний світ незримий, але реальний у прояві. Дух, душа, духовність – речі, які, на відміну від матеріальних, руками не візьмеш. Ви пробували порівняти спілкування з людиною духовно багатою та її антиподом? Пробували? Що відчули? Тхне відрадою. Отож.
Найвища духовність – віра в Бога. Далі до неї йдуть внутрішня культура (набута, природня), світ духовних образів: поезія музика, мистецтво та ін. А влада може нести в собі такі речі? Думаю, зобов’язана, хоч важко. Бо хто що від неї прагне, той, зрештою, і отримує… Але за краще віддавати, ніж брати!
Недавно прочитав історичну повість Івана Нечуя-Левицького «Ярема Вишневецький», в іншому варіанті «Перевертень». Неймовірно, правнук славетного козака Дмитра-Байди Вишневецького став катом українського народу. Люто ненавидів однокровних братів-козаків. Четвертував їх, висвердлював очі, з живих шкіру здирав. А все через жадобу до влади. А пишу про це з огляду на нашу фастівську бездуховну владу. Ні, вони (ті, що засідають в керівних кріслах) нікого не вбивали, душ, у прямому розумінні, не губили. А проте роблять те в інший спосіб.
Ось домоглася громадськість міста зняття на «П’ятачку» реклами «Шалені бабки». Зняли, залишивши гральні автомати в приміщенні. А хто скаже, які «духовні» речі формує гра на гроші? Ухвалили депутати рішення ніби вивести гральний бізнес за межі міста (спробуй вивести, коли сам їх тримаєш в своїх торгових закладах). Але навіть таке рішення «в. о. царя» В. Сальніков назвав «популізмом Черновецького». До чого лежить душа, до того і тіло тягнеться…
Довелось нещодавно проїхатись маршрутом «Вокзал-Мехколона». Жах! У низький, малесенький мікроавтобус можна зайти лише попередньо зігнувшись. І їхати так теж. Так хотілося, щоб у тому таксі проїхалось фастівське начальство. Не все, хоч би 3-4 перші особи, бо більше не ввійде в силу їх неадекватних «хвигур». Де б їх душа була потім… Проте ще й інше бентежить. Окремі пасажири просторікували, мовляв, дякувати владі, що хоч такий транспорт ходить. Та люди добрі! Скільки ж можна принижуватися перед владою. Де ж наша гідність! Казав один класичний герой Стецько: «Та за коси її, та в морду!». (Про жінку говорив. Грубий був чоловік).
Йде одна із сесій міської ради. Депутат Броніслава Ситник, жінка темпераментна від природи, розмовляє із сусідом. Ну, трохи голосно. Негоже. Аж раптом в.о. царя Сальніков, ведучий на сесії, голосом аж під стелю: «Я вас виведу із зали, можу й міліцію викликати». Зала заніміла. Відчув силу нардеп...
- Хамство, в будь-якій личині, є хамством, - потім констатувала Броніслава Вікентіївна, учитель зі стажем. А щодо міліції, то що ж… Купила влада автомобіль для неї. Звісно, треба. Так що, тепер можна і викликати її… за депутатами? «Ату» на них, душу вибивати?
Знову радіостудія «Веста» передала оголошення, що палац культури запрошує фастівчан відвідати розміщену там виставку вітчизняних виробників ширпотребу. «Купуйте українське» - звучало по радіо. Вже на цю тему і говорити важко. «Душогуби» без душі звели палац культури на палац безкультур’я, на базар, шмоналовку. Може якусь і зароблять копійчину (невідомо тільки хто і скільки), та чи ж для цього той палац зводився на кошти підприємств міста, щоб там процвітав бізнес, в якому душі і на копійку немає?
Шість років минуло, як скульптор Анатолій Древецький, він же директор школи народної майстерності, виготовив бюст нашого земляка, письменника Миколи Глухенького. Минулий рік бюст знаходився в ЗОШ №4, де діє музей письменника. В Анатолія Анатолійовича зберігається проект пам’ятника, затверджений за всіма правилами. Одного лише бракує – нікому профінансувати виготовлення постаменту. В міській раді це знають. Та ба, владці змінюються, а проблеми залишаються.
Залишається нереалізованою і проблема перевидання книги М. Глухенького «Колії» та «Коліївщина». Окремі екземпляри, що є в міській бібліотеці, ледь тримаються купи, так зношені. Громадськість давно говорила і говорить на цю тему. Вже й стомилася. Залізняка та Гонту б на наших місцевих «душогубів». Іншим способом до них не достукатися.
На січневій сесії міської ради останнім в порядку денному слухалось питання «Про затвердження нормативної оцінки земель м. Фастова». «З метою раціонального використання земельних ресурсів міста та забезпечення надходжень до місцевого бюджету», так записано в преамбулі проекту рішення.
Про що йде мова. Нині діюча ціна одного квадратного метра землі складає 37 гривень. Вона найнижча в області. Від неї формуються і орендна плата, інші платежі. Саме ті платежі, що поповнюють місцевий бюджет. Саме той бюджет, звідки йдуть видатки і на утримання освітянської системи, утримання доріг, санітарний стан міста тощо. Та, зрештою, фінансується вся громадська життєдіяльність Фастова. На сьогодні плата за землю складає в бюджеті 2 відсотки від 92 мільйонів гривень доходної частини. Це ніщо, коли зважити, що земля, - то майже все, що залишилося від загальної власності громади.
Ви скажете, так депутати ж мають дбати, аби ті надходження зростали. Правильно думаєте. Але депутати в більшості іншої думки.
Чули б ви, бачили, що в залі діялося, коли начальник відділу земельних ресурсів Тетяна Прикладовська зачитала проект щодо підвищення грошової оцінки втричі. У спротиві тому об’єднались всі фастівські нардепи-товстосуми, незалежно від кольорів партії, які вони представляють. Так директор ПП «Вирій» Павловський, він же голова комісії із земельних питань, гнівно протестував, бо, бачте, питання не вивчалося на його комісії. Тож треба було розуміти, що Народна партія Литвина фастівського формату в цілому «не проти колгоспу, тільки в іншому селі». Ще гострішими були аргументи від партії регіонів, які чомусь озвучував наш комісар (не Катан’я) фастівського комісаріату депутат Сабуняк. Нардепи від «Нашої України» теж піддавала критиці підвищення грошової оцінки. Аякже, тож треба буде платити більше за оренду землі під генделиками…
- То був відьомський парад фастівських депутатів-олігархів, - гірко пожартувала Броніслава Вікентіївна, голова міської партійної організації «Батьківщина».
«Зарубали» те рішення нардепи Фастова. Бо поспішали, бо «жага» пекла, звала до «Золотої Праги», куди бугри влади намітили йти. За «білим домом» шикувалися лави, кому вже було не в терпець…, кому в горлі пересохло… Мали загуляти ті, «хто зраду приливали, ті – хто знав лише своє…»
Раніше газета «Позиція» навіть вірш помістила на цю тему «Фастів не Одеса, а ще гірше». Ось кілька куплетів з нього:
На Деребасовской, где улица кривая,
Там собиралася компания блатная,
Там были девочки Маруся, Рая, Роза
И среди них был Витька Шмаровоз.
…Там «Злата Брага» «Байку» розливала:
Кому «буль-буль», ну, а кому колье.
Братки мої, ви ж нові українці,
Люблю я вас і свідком є Бухар.
Колись бендюжники та голозаді ланці,
Тепер же ви народний елітар.
Ось там «в тёмном зале ресторана» уже й відвели душу…
Не то Голохвастий, чи хтось інший із нардепів, мабуть таки затягував:
Куплю я дом, куплю я дачу,
І магазін, і екіпаж.
Какая краля не захочєт
Осуществіть со мной вояж…
Тепер я став багатий,
І можу все собі купить.
Хоч і на вид простакуватий,
Та можна форму ізмінить.
В небі пташечка літає
І співає прямо в горизонт.
А ми підем вип’єм погуляєм –
В цьому все життя і весь резон.
На що Сидір Прокопович Рябко, міщанин з київського Подолу сказав би: «Розумні, аж страшно!».
Тож будьмо і ми розумні, віддаючи голоси на позачергових виборах міського голови, і дасть Бог, депутатів міськради. За попередніми даними, такі вибори мають відбутися 3 травня цього року. Демократична громадськість міста звернулась у відповідний комітет ВР з проханням прискорити ухвалу рішення про проведення «чистки Фастова від «душогубів».
Тож, шануймося браття, єднаймося, бо нас здадуть і проп’ють в черговий раз.

Анатолій Корчак

=============================================

Відповідь на неповагу

Відкритий лист депутату міської ради Віталію Сокуру

А прелюдія до цього листа така. В газеті «Перемога» від 18.12.2008 року вміщений матеріал під назвою «Чи є межа жадібності?», в якому автор Микола Камлик, директор міського кабельного телебачення розповів про свою «одіссею» до міської ради щодо оренди приміщення його фірми «АЦАВА-сервіс».
Депутати міської ради за продовження оренди приміщення запросили… надати у вигляді благодійної допомоги місту 100 тис. гривень. Той не погодився. «Ось тут і почалося», - розповів Микола Михайлович. Ось так і виникли «стосунки» з одним із місцевих нардепів Віталієм Сокуром. А далі друкуємо без ретуші відкритий лист фастівського підприємця.

25 грудня минулого року Ви з трибуни міської ради на сесії заявили, що такого пана, як Камлик, Ви не поважаєте, як людину. Заявили з трибуни привселюдно. Тому і відповідь даю через газету.
По-перше, за своє життя я 4 рази обирався депутатом районної і 1 раз - міської ради. Працював на інших виборних посадах. Шана від людей була і є зараз. Тому Ваша повага чи неповага до мене для мене нічого не значить. Від Вас я її не потребую. Щоб говорити про це за когось, треба самому мати повагу від простих людей. Я не думаю, що повага до Вас у простих людей є високою. Адже саме Вашу вказівку 3 листопада 2008 року про відключення російських телеканалів я не виконав і Вам довелось звертатися з цього питання до інших осіб, бо це не моя компетентність. Я це кажу для того, щоб абоненти Фастівського кабельного телебачення знали своїх «героїв».
По-друге, колись про неповагу до мене заявляв і Ваш патрон - Віталій Шевченко. Але коли я, працюючи в той час головою окружної виборчої комісії, забезпечив об'єктивний підрахунок голосів виборців і Віталій Шевченко став народним депутатом, то він навіть вибачився переді мною. Розраховую, що саме це колись зробите і Ви. Хоч на вибаченні я не наполягаю.
М.Камлик,
директор Фастівського
кабельного телебачення

P.S. Відповідь надаю з деяким запізненням. Не думав, що це так складно зробити. Сподівався, що надрукують в газеті «Перемога», але зась. Мабуть редактору газети В. Урлапову дуже боязко. До речі, і попередня моя стаття в цій газеті від 18.12.2008 року надрукована без прізвищ, хоч я конкретно вказував, хто із депутатів проводив оглядини нашого офісу, хто вимагав відмовитися від частини приміщення, хто радив, як прорубати окремі двері і т.п. Оце вам і демократія в натурі! Як кажуть, - приїхали. А редактору газети «Позиція» А. Корчаку дякую за його сміливість.


=============================================

Повна версія:
[attachment=459:poz_1_2009.pdf]
Omnia mea mecum porto




Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных



Выпускные альбомы для детского сада и школы