To Top

Перейти к содержимому



Шановні відвідувачі!
Попереджаємо, що прямі посилання на сторонні ресурси (крім Фастівських),
будуть видалятися!
Можливі посилання на ЗMI та фотохостинги.

Фотография

Відроджуймо забуті сторінки історії нашого міста


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
В этой теме нет ответов

#1 News_Robot

News_Robot

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 129 сообщений

Отправлено 06 Апрель 2009 - 21:32

Цим числом газета позиція розпочинає моє журналістське розслідування на тему «Де народилася наша землячка Голда Меір — перша жінка Прем’єр-міністр держави Ізраїль». Тобто перша особа дружньої нам країни.

Цим числом газета позиція розпочинає моє журналістське розслідування на тему «Де народилася наша землячка Голда Меір — перша жінка Прем’єр-міністр держави Ізраїль». Тобто перша особа дружньої нам країни.

Ми можемо скептично посміхнутися над словами «дружня держава». Але ж не вона, та держава, винувата, що наші прем’єри в минулому, як-то Єфім Зв’ягільський тікав з нашої України на свою історичну батьківщину,… прихопивши з собою (а може й ні) злиток із цінного металу, як його вага. А потім вернувся на свою другу батьківщину.
Піди дізнайся, де його справжня земля обітована.
І чи ж винуватий Ізраїль, що його діти Аврама, Ісака, Якова складають третину як не більше, нашого українського «кнесету». Ми ж їх обирали! Так що не чіпаймо сусідню державу, а «зрімо в корінь», як писав Козьма Пруткий.
Ще на початку тексту написав — «нашої землячки Голди». Бо вірю в те, і не без підстав. А взятися за журналістське розслідування спонукала мене образа за моє місто. Писав торік після відвідин Черкащини, півдня Київщини, що там є на що подивитися: пам’ятники, музеї, парки. А в нашому задрипаному Фастові лише один грандіозний пам’ятник стовбичить — голубому Іллічу та музей на колесах притулився на станції Фастів. Ну, приміром, ту каменюку скоро знесуть. І залишиться один громадський музей-вагон зразка 1924 року з подією навколо нього — підписання Акту злуки. І все. Куди піти туристу в місті, на що подивитися? Хіба що на смітники…
І пригадалась мені давня розповідь мого старшого товариша, письменника, лікаря В. Р. Борошенка про Голду Меір, як нашу землячку. Народилась вона у Фастові. І її родовий будинок стоїть і досі на вулиці Горького, 6. Але всупереч його твердженню, дані з Інтернету, говорять інше — народилася в Києві. То де ж правда?
Тоді зібрались ми втрьох: я Володимир Рафаїлович і Олександр Михайлович Якобі, теж мій добрий приятель, та й повели розмову про коріння першої леді Ізраїлю.


Для чого ворушити історію? — запитав мене Олександр Михайлович.


А чому б не спробувати довести, а підстави є, що пані Голда наша землячка? Є будинок, де вона народилася, є люди, які ще можуть свідчити про те. А потім, уявіть — ми створюємо там музей і бере над ним опіку фастівська єврейська громада. Згодом приїздять до нас туристи, бо це ж жива історія, — кажу.


— А хіба не варті того наші колишні фастівчани-євреї, які складали 70% жителів Фастова ще в 20-ті роки минулого століття, щоб мати тут свій національний музей? З урахуванням того, що в нас у місті ні на що подивитися, — це була справді пам’ятка україно-ізраїльської дружби!
Володимир Рафаїлович погодився зі мною. І став розповідати те, що знав. Його розповідь газета помістить в наступному числі, а поки вміщуєм його розповідь про Голду Меір в газеті «Перемога» надруковану в 19___ році та інтернетівські дані про нашу землячку. Про Володимира Рафаїловича хочу сказати його словами із його ж книги «И расскажи сыну своему»:
«Есть у меня сегодня и своя историческая родина — Израиль. Я жил там немного русским, а тянуло меня, еврея, сюда (у Фастів). Видать чем старше дерево и глубже корни, тем тяжелее его пересадить».
Він наш, український єврей Борошенко (дід його був мірошником, тому й дали таки прізвище його родині).
А ще він характерник. Любить пожартувати і над собою і над ближнім (по доброму). А я теж до сміху не байдужий. Тож коли була презентація його книги, присвятив Володимиру Рафаїловичу дружній шарж. Хочу щоб і ви посміхнулися, прочитавши ті рядки.




Батьку В.Р. Борошенку, українцю за духом, побратиму за пером
І ось зібрались біля бюсту
Три козаки - два плюс один:
Один із цементу загуслий,
А два живі, мов батько й син.
Старий козак мав дивну схожість
На писку-ліпку, ну і ну!
Таке ж чубище ладне й гоже,
І очі добрі. Не утну,
Хто міг зліпить таке творіння,
Людську подобу із каміння!
Кажуть, що є один козак,
Древецький з роду, гультіпак.
Сокирою та від плеча
Колись "ліпив" той Ілліча,
А так-як рижого шугнули,
То і про бюста всі забули...
Тож щоб робота хорошенька
Коту під хвостик не пішла,
Зліпив в натурі Борошенка.
За що йому віват, хвала!
Хвала, що наш козак-Володя

Таким вродився від природи,
Ще й має прізвище на "О".
Ми ж маєм добрий сплав українця,
Який в Ізраїль не зроївся,
Бо тут коріння все його.
А що "кінця" укоротили, -
На те й козак, рубавсь щосили.
Йому ж дісталося своє...
Якийсь поганий мусульманин
Махнув зненацька ятаганом, -
Сам бачив, було так як є.
Тож сидимо і хлещим каву,
Розмова вільна : про державу,
Про дурнів, що у ній живуть.
Одні вареником у маслі,
Всі інші - мов свічки загаслі.
І, як не дивно, щей і п'ють (каву).

]]>Джерело інформації - Укр Тайм]]>

Увага!!! Я не жива людина - я програма, мене Shaman створив. На приват-повідомлення та мило не відповідаю ! :))) Всі зауваження та пропозиції пишіть Shamanу!!!





Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных



Выпускные альбомы для детского сада и школы