To Top

Перейти к содержимому


Фотография
- - - - -

Міськрадівські перипетії: далі буде?


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
В этой теме нет ответов

#1 News_Robot

News_Robot

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 129 сообщений

Отправлено 19 Апрель 2009 - 20:21

І яким воно буде, те „далі”, точно сказати не візьметься, певно, ніхто. Бідолашний наш Фастів... Він обрав собі таку раду, яка й сама собі ради дати не може.
Депутатський корпус Фастівської міської ради п’ятого скликання залишається роз’єднаним. Власне, монолітно єдиним він, на жаль, ніколи й не був, але після 26 березня конфронтація ще більше поглибилася. Нагадаємо, саме 26 березня 28 депутатів (а всього їх у нашій міськраді – 46) висловили недовіру секретареві ради, виконуючому обов’язки міського голови Віктору Сальнікову і достроково припинили його повноваження, мотивуючи це тим, що він „під час перебування на посаді допустив низку вчинків, несумісних з інтересами міської громади”. Рада мала таке право, адже секретар – це посада виборна, і вирішується, кому ним бути, самими депутатами. На тому ж таки сесійному засіданні 31 депутатським голосом новим очільником ради і Фастова (за відсутності у ньому міського голови) було обрано Галину Поліщук. Але ні сам Віктор Вікторович, ні його прихильники із цим не погоджуються і здаватися не збираються. Постійна депутатська комісія з питань розвитку місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, ідеологічних переконань і віросповідання та гласності в роботі міської ради, очолювана депутатом від УНП Іваном Неживим (одним із тих, які відмовилися навіть від самої участі в голосуванні за відставку Віктора Сальнікова), ініціювала скликання 9 квітня позачергової, 51-ї сесії міської ради. На цій позачерговій сесії комісія пропонувала повторно розглянути питання про недовіру Віктору Сальнікову та дострокове припинення його повноважень, а також питання про відхилення розпорядження, яким усунутий із посади секретар міської ради це рішення заветував „по гарячих слідах” – у наступну ж хвилину після оголошення результатів голосування.


На 10 квітня новообраний секретар міськради Галина Поліщук призначила також позачергову сесію – з таким само номером, але з іншим порядком денним. Те, що постійна депутатська комісія спрацювала на випередження і навіть не припускала можливості включити пропоновані нею питання до порядку денного сесії, скликаної Галиною Поліщук, Іван Неживий пояснює так: просто саме 9 квітня було останнім днем із визначеного законом двотижневого терміну для подолання вето. Втім, 9 квітня до сесійної зали прийшли лише ті, хто за відставку Сальнікова не голосував. Та й то не всі – лише обидва депутати від УНП та п’ятеро із восьми нашоукраїнців – однопартійців Віктора Вікторовича. Інші – або не знали (бо, власне, офіційно були повідомлені лише про сесію, яка мала відбутися наступного дня), або (і це швидше за все) із принципових міркувань: адже у рішенні про відставку Віктора Сальнікова значилося, що воно чинне з моменту прийняття, а відтак, на переконання тих, хто його приймав, той уже не мав ніякого права це рішення призупиняти. Про те, що ініційована постійною депутатською комісією сесія не відбулася, а відтак вето Сальнікова на рішення про його відставку не подолано, присутні семеро депутатів склали відповідний акт. Іван Неживий стверджує, що цей задокументований в акті факт свідчить про одне – про те, що діючим секретарем ради, виконуючим повноваження міського голови залишається Сальніков.


Сам Віктор Сальніков теж вважає точно так. І саме у продовженні свого перебування на посаді вбачає єдиний вихід із непевної ситуації, в якій опинилася міська рада. Стверджує – його було знято за незадовільну роботу виконавчого комітету, а виконком уже й після цього збирався на засідання і ухвалював рішення, а отже, цей орган є працездатним. На переконання Віктора Сальнікова, це підтверджує, що позбавлено повноважень його було незаконно. На запитання ж про те, чи вважає він за можливе бути секретарем ради, у якій більшість депутатів йому не довіряють, відповідає так: „Я знаю, як працювали із цими депутатами – використовуючи політичні ресурси, задіюючи навіть міністрів. На багатьох із тих, хто проголосував за мою відставку, чинився тиск, і вони просто не могли ні не прийти на ту сесію, ні не проголосувати проти мене. Приблизно місяць тому я мав зустріч із народним депутатом України, який часто приїздить до нашого міста. Мені було поставлено умову: відмінити рішення з будівництва у Фастові підприємства компанії „Кнауф” і рішення із земель дослідного господарства „Фастівське”, що їх ми хотіли розділити між людьми для ведення особистого селянського господарства. Я відмовився – бо перше питання вже вирішене остаточно, а з другого, якщо є якісь інші пропозиції, треба організувати громадське обговорення чи навіть провести референдум. Тоді партія, представником якої є цей народний депутат, почала тиснути на інших. І сталося так, як сталося”.


Так чи інакше, але переобраним секретарем міської ради Віктор Сальніков себе не вважає, а тому міськрадівської печатки новообраному секретареві не віддає. І свою правоту (а заодно і правоту виконавчого комітету, роботу якого на тій же сесії ті ж само 28 депутатів визнали незадовільною) відстоює в суді, куди звернувся з адміністративним позовом до Фастівської міської ради про скасування її рішень про висловлення йому недовіри та дострокове припинення його повноважень, а також рішення про обрання секретарем ради Галини Поліщук – називаючи ці рішення незаконними. Разом із пред’явленням позову Сальніков звернувся до суду з клопотанням про зупинення оскаржуваних рішень, вважаючи, що усунення його від виконання посадових обов’язків „може призвести до невиплати зарплати працівникам бюджетних установ міста, паралічу роботи комунальних підприємств та заподіяти значну шкоду громаді Фастова”.


На це клопотання Фастівський міськрайонний суд зреагував напрочуд оперативно (на відміну від реакції на позов попередника Віктора Сальнікова – Богдана Короленка, якого влітку минулого року теж було знято з посади і який, категорично не погоджуючись із формулюванням „за систематичне перевищення повноважень”, з літа ж і судиться з радою). Вже 9 квітня було винесено ухвалу, якою клопотання Віктора Сальнікова про забезпечення його позову задоволено, а дію рішень, які той просив скасувати, до вирішення судом цієї справи зупинено.


Цю ухвалу Галина Поліщук отримала 10 квітня – за десять хвилин до початку сесії. З нею й прийшла на засідання – аби тепер депутати визначалися, що з усім цим робити. Депутатська більшість (а меншість, як нескладно було передбачити, це засідання проігнорувала) була відверто обурена – і навряд чи „під примусом”. Тож хоч у судовій ухвалі вказувалося, що вона є обов’язковою до виконання, депутати вирішили просто взяти її до відома, підготувати щодо неї апеляційну скаргу, а першим пунктом у тому рішенні записали такий: „Вважати легітимно обраним секретарем міської ради Галину Поліщук”. За що й проголосували одностайно. Як і за решту питань порядку денного.


А цей порядок денний вони, до речі, доповнили ще одним питанням – на пропозицію Петра Шеремети, котрий висловив занепокоєння роботами, що ведуться у підвальному приміщенні будівлі по вулиці Шевченка, 37. Ця будівля передана містом в оперативне управління Фастівської центральної районної лікарні, яка облаштовує там нове приміщення станції швидкої допомоги. Але у підвалі лікарня ніяких робіт не веде. А там вибиваються стіни, поглиблюється підлога... Тож Петро Шеремета і захотів просто на сесії з’ясувати, ким і для чого там переплановується. Бо з приводу „для чого” вже поповзли чутки – для чергового „генделика”. А щодо того, „ким”, то ніхто із присутніх на сесійному засіданні посадовців відразу сказати цього не зміг. Тому й вирішено було послати на об’єкт „гінців” – заступника міського голови Олексія Цвібеля та головного архітектора міста Віктора Мірошниченка. Втім, поки вони їздили, все з’ясувалося – завдяки заступнику міського голови з фінансово-господарських питань Людмилі Хабібуліній. Вона принесла до сесійної зали документи, які все прояснили. Виявляється, це підвальне приміщення віддано в оренду ТОВ „А.В.А. – Олександрія”, яке належить приватному підприємцю Андрію Заграничному, депутату міськради від „Нашої України”. Під тристоронньою угодою про оренду стоять підписи самого підприємця, головного лікаря центральної районної лікарні та секретаря міськради, виконуючого повноваження міського голови Віктора Сальнікова. А датована ця угода 26 березня – себто днем, коли Віктора Сальнікова було зміщено з посади.


З’ясування всього цього ще більше упевнило депутатів, які проголосували за його відставку, у тому, що були праві у своїй йому недовірі. Адже цей факт додався до переліку тих, якими аргументувалася та депутатська недовіра на сесії 26 березня. Тоді йшлося передовсім про рішення, прийняті 31 жовтня минулого року на засіданні виконавчого комітету під головуванням Сальнікова: рішення про надання дозволів на проведення передпроектних робіт з надбудови мансардних поверхів над будівлями міської комунальної власності приватному підприємцю Олені Сальніковій (дружині Віктора Вікторовича) та приватному підприємцеві Сергію Чижику (голові фракції „Наша Україна” у міськраді), а також дозволу на будівництво готельного комплексу з дитячим кафе за міським Палацом культури Аліні Орловській (депутату міськради від „Нашої України”, дружині Сергія Чижика). А тепер випливло, що й про інших нашоукраїнців Віктор Сальніков дбає – віддавши Андрію Заграничному приміщення в оренду без відома депутатського корпусу.


“Так бути не повинно”, – сказала депутатська більшість. І вирішила скасувати цей договір оренди. Тим паче, що й головний лікар ЦРЛ Ольга Новицька про це попросила – бо при підписанні нею орендної угоди не йшлося про перепланування підвального приміщення та його перебудову, а те, що почало там робитися, Ольгу Олександрівну неабияк занепокоїло: по-перше, аж такі масштабні роботи могли бути небезпечними для всього приміщення, а по-друге, під час їх проведення захаращувалося подвір’я, що заважало проведенню ремонту в приміщенні станції швидкої допомоги та ремонту комунікацій. Іншим пунктом цього рішення міська рада заборонила центральній районній лікарні в подальшому укладати взагалі будь-які договори суборенди на об’єкти та споруди, балансоутримувачем яких є Фастівська міськрада.


Втім, Віктор Сальніков може вимагати скасування і цього рішення – як вимагає скасувати всі, прийняті на сесіях під головуванням Галини Поліщук. Бо, як уже згадувалося, переконаний, що зараз саме він є діючим секретарем міськради, виконуючим повноваження міського голови. Особливо зараз – після винесення судової ухвали про призупинення дії рішень про припинення його повноважень та обрання нового секретаря.


Але раділи ухвалі Віктор Сальніков та депутати, які залишилися на його боці, зарано. Бо інша сторона конфлікту теж здаватися не збирається й ухвали не виконує. Та й, власне, як може виконувати? Бо ж рішення про відставку Сальнікова і обрання Поліщук „служителями Феміди” не скасовано, а лише зупинено. То хто на цей момент є хто і хто з них головніший? Рада не знає. Але знати хоче. Тому того ж дня, коли отримала ухвалу, звернулася до суду із проханням надати роз’яснення. Ось текст заяви: „Зупинивши дію цих рішень до вирішення судом зазначеної справи, суд залишив міську раду на невизначений термін фактично бездіяльною, тобто вивів її з робочого стану. Це ще більше впливає на напруженість політичної та господарської ситуації в місті як в нормальній обстановці, так є недопустимим і в обстановці критичній. За таких обставин міська рада, як законослухняний орган місцевого самоврядування, просить дати роз’яснення виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 9.04.2009 року, тобто пояснити, якими вчиненими діями міська рада повинна виконати ухвалу суду?”


Заява, як бачите, коротка, але справа може тягнутися довго. Адже на момент, коли цей номер газети здавався до друку (це був вівторок), суд так і не спромігся розтлумачити раді, яким чином вона мусить задовольнити вимоги, викладені в ухвалі. А тим часом завідуючий юридичним відділом міськвиконкому Анатолій Єпішкін (представник міської ради у суді за дорученням) подав до суду ще одну заяву – вже не про роз’яснення, а взагалі про скасування ухвали щодо забезпечення позову Віктора Сальнікова. Але в будь-якому разі позов Сальнікова судом розглядатиметься (звісно, якщо він сам не передумає відстоювати свою позицію, що сумнівно). А потім знову будуть апеляції, і знову – суди... Бідолашний наш Фастів! Хоча... Навіть цим конфліктом, який однозначно не йде на користь городянам, наше місто, яке від самого початку Незалежності української держави стало таким собі „зрізом” загальноукраїнських подій, проблем і тенденцій, може прислужитися Україні. На нашому досвіді варто навчати юристів та законотворців. Бо навряд чи яке інше місто в Україні дає аж таку поживу для правових суперечок навколо влади і аж так наочно засвідчує, що закон про місцеве самоврядування враховує далеко не всі слизькі моменти, які можуть виникнути у цьому самому самоврядуванні. Якщо так ітиме й далі, то фастівчани справді самоврядовуватимуться, бо не віритимуть нікому. І тоді нову владу на чергових виборах обирати буде нікому – бо хто ж піде на вибори без віри у тих, кого мусить обрати? Вірніше, вибиратиме нову владу жменька тих, хто вірить комусь сліпо. А це ми вже проходили. Все-таки бідолашний наш Фастів...
Людмила Урлапова




]]>Джерело інформації - Укр Тайм]]>

Увага!!! Я не жива людина - я програма, мене Shaman створив. На приват-повідомлення та мило не відповідаю ! :))) Всі зауваження та пропозиції пишіть Shamanу!!!





Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных

   Rambler's Top100    Рейтинг@Mail.ru