To Top

Перейти к содержимому


Фотография
- - - - -

Козацька чайка “Пресвята Покрова”


  • Авторизуйтесь для ответа в теме
В этой теме нет ответов

#1 News_Robot

News_Robot

    Фастівчанин - патріот

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 129 сообщений

Отправлено 19 Апрель 2009 - 19:50

]]>Изображение]]>

Шановні читачі, чи задумувались ви іноді, що історичні події повторюються в тій чи іншій формі, та так, що ми і самі того не помічаємо. Приймаємо за належне.


Ішов тяжкий 1919 рік. Знекровлена в боях, поріділа від епідемій, армія Української Народної Республіки залишала Україну. Генеральний отаман Симон Петлюра запросив до себе на розмову талановитого диригента і композитора Олександра Кошиця. Як люди культури, вони один одного добре знали і розуміли.


Боротьба за українську Україну не завершується, а тільки починається... Необхідно негайно з республіканською хоровою капелою виїхати до Європи, щоб презентувати Україну – сказати всім, що Україна була, є, буде, і вона бореться.


Обіцяних коштів спочатку не знайшлося, але О.Кошиць, не вагаючись, приступив до справи.


Перші ж виступи у Празі принесли шаленний успіх. Далі був Париж, великі міста Старого Світу. Подорож за океан до Північної і Південної Америки принесли ще більшу славу й авторитет українській культурі.


Все було б добре, та на 1/6 земної суші змінилася влада, опустилася залізна завіса. Звідти, як проліски крізь асфальт, проривались пісні Івасюка, Мареничів, Золотих Ключів... Все ж решта було радянським, російським, а для заклопотаного європейця просто “раша”.


Місію хору Кошиця через 70 років випала нагода повторити патріотичним непосидющим хлопцям з козацького товариства “Кіш” міста Лева.


А розпочиналось все ще в 1986 році під час горбачовської “відлиги”. Хлопці, попередивши знайомих, пішли “пробивати кригу”, колядувати з вертепом, до тих пір це робити було суворо заборонено.


У 1988 р., ще більше згуртувавшись, вирушили на байдарках по річці Тясмин до Холодного Яру. Там, біля Суботова, виникла ідея побудувати козацьку чайку, здійснити на ній все равноід по Дніпру, а там, як Бог дасть.


Робота закипіла. Купили в Дрогобичі 5 кубів дуба і 18 лютого біля Брюховичів освятили кіль майбутнього човна.


Одночасно шили козацький одяг, відливали гармати, і одну з найкращих – “Василь Стус”. Брали участь в студентському голодуванні, бували на всеукраїнських заходах. 14 жовтня чайку освятили, дали їй ім’я “Пресвята Покрова”.


Коли закінчилися кошти, ще не зовсім готову чайку поставили на автомобільний причеп, привезли в центр Львова до оперного театру, поставили, хай люди дивляться. Люди приходили, схвалювали, козакам гроші в шапки клали. А то і через борт в човен кидали (сам бачив).


Перше випробування чайка пройшла на озері Галина Наварія поблизу міста, там їй і весла підігнали по довжині, звідти й до Києва переправили.


7 липня 1992 року, на Івана Купала, на “Пресвятій Покрові” було піднято перший військово-морський прапор України.


Загриміли 8 бортових гармат салютом, впали весла на воду, козацька залога із 45 козаків, поголених під “оселедець”, в козацьких строях, вирушила в все равноід. Шлях випадав не близький – Картахен (Іспанія). Змінюючи через кожні дві години один одного, на важких веслах козаки дійшли до Херсону і там зупинилися на непередбачений відпочинок. Виявилось, у козаків немає морських паспортів (щасливі наші предки запорожці, не було в них таких проблем). Виручив капітан Маріупольського порту пан Бандура – виписав паспорти.


Море зустріло штормом…У критичний момент допомогла яхта “Батьківщина”, а через три дні козацькі гармати “вдарили” по Стамбулу. Історична пам’ять у турків виявилася доброю, місцеві газети вийшли під заголовками “Козаки знову обстрілюють Стамбул”.


Погода налагодилася, через протоку Босфор пішли на відвідини до Греції, Італії, Монако, Франції. Скрізь із великою радістю і пошаною зустрічали наше чубате товариство, бо, як говорили древні: “Хто вийшов у море, того не можна вважати ні живим, ні мертвим”, тим більше на такому човні. Хлопці бували на екскурсіях, різних концертах, самі виступали, співали, слово “Україна” було у всіх на вустах.


Того літа “Пресвята Покрова” не дісталася Іспанії. Літо закінчувалося, добігали кінця відпустки, починався період штормів. Човен залишили на стоянку в містечку Сан-Тропе у Франції, а самі автобусом повернулися додому.


1993 року, поставивши мотор і гвинт на човен, залога із 17-ти козаків вирушила із Сан-Тропе до Англії. З непередбачуваними пригодами у відкритому морі дійшли до Марселя, а далі – по річці Роні до Ліону. Привітавши Ліон салютом гармат, аж луна покотилась кварталами, через 290 шлюзів, по каналу зайшли в р. Сену і, як Марсель, вітали Париж.


На екскурсії часу не було, знову – каналами до Руана, Гавра і в протоку Ла-Манш. Привіт тобі, Володарко Морів. В Англії відбувалося відкриття всесвітньої вітрильної регати.


Туди з дружнім візитом завітав наш крейсер “Гетьман Сагайдачний”. Була приємна зустріч з українськими моряками. На військовий англійський корабель піднялася королева Англії, козаки привітали її гарматним салютом. Зустрілися з українською діаспорою, відвідали морський музей в Портсмуті.


Сподівались при поверненні відвідати Дюнкерн, де наші предки-козаки виручили французького короля, звільнивши його фортецю від іспанців. Та часу на те не було.


На шляху до Франції чайка потрапила у восьмибальний шторм (розрахована на шторм до чотирьох балів). І коли хлопці живі-здоровівийшли на французький берег, ніхто в це не повірив. Були ще відвідини Амстердаму, Аркшону, Барселони...


У 2005 році після мандрів по Балтиці “Пресвята Покрова” стала на якір у Гданську. Там святкувала свою річницю “Польська Солідарність”. Приїхав її засновник Лех Валенса, Президент України Віктор Ющенко та Президент Польщі Александр Квасневський. Були великі урочистості, чайка і козаки – в центрі уваги.


Бути козаком у Польщі нині досить модно, престижно, записатися на посвячення та взяти участь в інтернаціональному поході на веслах – велика черга.


В цьому році за задумом чайка пройде по Рейну і Дунаю до Чорного моря, шляхами героїчного епосу, “Пісня про Нібелунгів”. Від Касатена до Вормсу, далі – на Відень, місцями перебування гунського імператора Аттілли.


Час іде, побажання генерального отамана УНР Симона Петлюри виконується. В Європі звучать українська пісня, мова, майорять українські прапори.


P.S. Автор дякує активному учаснику походу, писарю товариства “Кіш” Юркові Волощаку.
Андрій МОРОЗ, краєзнавець, хорунжий Фастівського козацтва



]]>Джерело інформації - Укр Тайм]]>

Увага!!! Я не жива людина - я програма, мене Shaman створив. На приват-повідомлення та мило не відповідаю ! :))) Всі зауваження та пропозиції пишіть Shamanу!!!





Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных

   Rambler's Top100    Рейтинг@Mail.ru